Опубліковано автором evhp

Булінг

Зупинемо поширення булінгу серед студентів!

Нині серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного. Останнім часом серед молоді спостерігається безліч негативних явищ в міжособистісних відносинах (конфліктність, агресивність, жорстокість), які починають проявлятися ще в школі. Це соціальна проблема всього світу протягом останніх ста років, однак вона ще й досі не вивчена.

Булінг (bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

Як показує практика, форми булінгу можуть бути різними: систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини); задирство; фізичні і психічні приниження; різного виду знущання; бойкот та ігнорування; псування особистих речей тощо.

Існують наступні типи булінгу та його форми:

● Фізичний – завдання ударів, штовхання, пошкодження або крадіжка власності;
● Психологічний– виключення інших із групи чи розповсюдження пліток або чуток;
● Усна (словесна)– обзивання, глузування або висловлювання, якими ображається стать, раса, національність;
● Письмова– написання записок або знаків, що є болючими чи образливими;
● Електронна (загальновідома як кібербулінг) – розповсюдження чуток та образливих коментарів з використанням електронної пошти, мобільних телефонів (наприклад, надсилання СМС) і сайтів соціальних мереж.

Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:

• переслідувач (булі);
• жертва;
• спостерігач.

У сучасній психології існує декілька підходів до вивчення булінгу. Одні дослідники зосереджують увагу на пошуку й визначенні особистісних рис, характерних для особи булера та його жертви. Інші намагаються розглядати булінг як соціально-психологічний процес.

Ось як визначає типові риси студентів, схильних ставати булерами:

• вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших студентів, переслідуючи власні цілі; вони імпульсивні й легко шаленіють;
• вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і викладачів);
• вони не виявляють співчуття до своїх жертв.

Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:

• вони полохливі, вразливі, замкнуті й сором’язливі;
• вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасні й мають низьку самоповагу;
• вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
• вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками.

Ці риси є водночас і причиною, і наслідком булінгу. У той самий час, на думку окремих дослідників, відтворити типовий портрет агресора та жертви неможливо. Булінг — явище системне й комплексне. Тому, окрім лікарів, психіатрів, психологів (які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків), до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись викладачі, соціальні педагоги, психологи.

Що можна зробити, щоб зупинити явища булінгу в студентському середовищі:

● Виховувати здорові стосунки у групі;
● Не залишайтеся байдужими;
● Сприймати людину такою яка вона є;
● Дайте зрозуміти студентам, що соціальний стан не є приводом для цькування;
● Поясніть студентам, що заздрість – негативна риса людини;
● Дайте зрозуміти студентам, що сильніший – не означає розумніший, що фізичні вади – це не вина людини;
● На особистому прикладі показуйте, що ви не підтримуєте явище булінгу;
● Поважайте думки та погляди інших;
● Виявляйте доброзичливість, милосердність, повагу до інших, підтримуйте одне одного та поважайте право кожного бути самим собою, виявляйте готовність до примирення, визнавайте свої помилки;
● Покажіть студенту перевагу, що увагу викладачів та одногрупників можна привернути до себе гарними вчинками.

ДЕ МОЖНА ОТРИМАТИ ДОПОМОГУ?

Якщо Ви постраждали від булінгу – зверніться до куратора групи, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію –  до декана або проректора ВНЗ. 

Якщо викладачі не розв’язали проблему – звертайтеся із заявою до поліції.

Якщо Вам необхідна правова допомога(юридична консультація, складання заяви, інших документів) – зверніться до Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103 (цілодобово і безкоштовно в межах України).

ВАЖЛИВО: Ви маєте право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді).